Поширенні уявлення про інопланетян помилкові
Джилл Тартер, яка нещодавно покинула пост голови Центру досліджень проекту SETI, взялася за популяризацію справи всього свого життя в масах, сподіваючись у тому числі знайти додаткове фінансування. І тут же зіткнулася з певною стереотипністю поширених уявлень про проблему.
Наше розуміння розумного життя і технічно розвинутої цивілізації можуть бути сильно обмеженими. «Всі ці "Люди в чорному-3" , "Прометей" і т. п. - розвага і метафори наших власних страхів, не мають жодного відношення до того, якими будуть насправді перші контакти з інопланетянами», - вважає Тартер. За її словами, автори голлівудських мелодрам занадто перегинають як з доброзичливими образами інопланетян, так і з страшними чудовиськами, які прагнуть знищити Землю.
Голлівудські інопланетяни, і їх сприйняття в масовій культурі - це, називаючи речі своїми іменами, катастрофічний провал уяви. Це просто проекції того, як ми підсвідомо розуміємо прибульців з інших планет. Просунуті цивілізації за межами Сонячної системи будуть цікавитися нами в кращому випадку в тій же мірі, в якій ми цікавимося колонією бактерій десь у біологічній лабораторії. Думати інакше - страхітливий, неефективний нарцисизм.
У цьому сенсі Джилл Тартер називає невдалими попередні спроби Карла Сагана, одного з фактичних засновників SETI, поширити в масах більш адекватні концепції позаземного життя, за допомогою, зокрема, роману «Контакт» . Важко представити навіть не механізми, що дозволяють інопланетянам блискавично ставати схожими на людей, а їх мотивацію. Зрозуміло, що Саган хотів заспокоїти маси, змусити їх забути всі ці жахи з «Війни світів» і тому подібної літератури. Але чому чисто гіпотетичний позаземний розум взагалі повинен бути доброзичливо налаштований до людей, аж до організації для них безкоштовних екскурсій до центру Галактики?
Ну а заяви уфологів про постійне втручання інопланетян у земні справи - і зовсім театр абсурду. Це просто перенесення уявлень про демонів і ангелів в XXI століття: тривале і потайне смикання за невидимі (і неіснуючі) ниточки управління людством не потрібні цивілізації, що може собі дозволити міжзоряні подорожі. Подібна конспірологічна діяльність інопланетян - просто прояв людських страхів у нашій власній психіці.
Пані Тартер, вельми стримано оцінює перспективи контакту, у нас поки немає ніяких прямих доказів існування позаземного розуму, і якщо ми коли-небудь і отримаємо від нього сигнал, то сумнівно, щоб нам вдалося дізнатися з нього, як виглядають інопланетяни або яким вони бачать світ. І це лише в тому випадку, якщо сигнал буде грунтуватися на зрозумілих для нас видах випромінювання і ми зуміємо його дешифрувати.
До речі, вченій не ясні мотиви гіпотетичних інопланетян на витрату ними вагомої частини свого ВНП на подорож до Землі. Судячи з астрономічних даних, у нас немає надлишку важких елементів в порівнянні з будь-якою з виявлених землеподібних планет. Ніякий сценарій «Аватар» щодо Землі, в реальному житті неможливий. Не здається їй правдоподібною і гіпотеза про патологічних злих інопланетних цивілізаціях.
В кінцевому рахунку, вважає екс-керівник Центру досліджень проекту SETI, враховуючи більш ніж 10-мільярдний вік відомих зірок з високим вмістом металів (а значить, і планетами), майже всі спроби безпосередньо уявити собі спілкування на рівних з інопланетною цивілізацією можливі тільки у варіанті, коли 10-річна дитина, вистукує по стінці мурашника азбукою Морзе: «Привіт, мурашки, як ваші справи?». Проблема в тому, що мурашки - тобто ми - можуть просто не знати азбуки Морзе.
Ключові слова: