Планетоплав для Титана
Супутник Титан за багатьма параметрам більш схожий на Землю, аніж Марс. Атмосфера його дуже щільна, складається в основному з азоту, а на поверхні є річки, озера і навіть невеликі моря, правда метан-етанові.
Проблема в тому, що такі моря залишаються не цілком вивченими астрономами, з цілого ряду причин. Наприклад, метан, повинен розпадатися, і якщо джерел його поповнення немає, то він ніяк не може перебувати у великих обсягах у рідкому стані та утворювати цілі моря на поверхні супутника Сатурна. Саме рідкі ділянки поверхні Титана – є загадкою для наукової спільноти.
Детальне дослідження таких річок і озер вимагає плаваючого планетохода – а точніше - планетоплава. Проте виникає проблема: звичайні річкові і морські гвинти не підходять для водоймів Титана. Щільність вуглеводнів в рідині, які наповнюють такі моря, приблизно в два рази менша води, тобто традиційні гвинти будуть малопродуктивні. І це далеко не всі складності.
Розроблювальний європейцями проект TALISE (Titan Lake In-situ Sampling Propelled Explorer) являє собою зонд-човен, призначений для приводнення в морі Лігеї, великому приполярному басейні площею в 100 000 км2. Точніше кажучи, це таке ж «море», як і Каспійське, тобто озеро. Знаходиться воно біля північного полюса і вибрано як мета місії не випадково. Вважається, що метан-етанове озеро типу моря Кракена (400 000 км2), розташоване південніше, в силу високої випаровуваності метану в нижніх широтах (де більше сонячного світла) може бути занадто мілке для впевненого пересування зонда.
Море Лігеї. Зображення NASA
Завдання ускладнюється тим, що стокілограмовий зонд-човен TALISE, крім дослідження моря, повинен буде підійти до берега, щоб висадити сухопутний модуль планетохода і здійснити забір ґрунту з поверхні. Отже, яким би мілководним не здавалося прибережжя, TALISE не повинен сісти на мілину.
«Основна інновація TALISE - його рухова система», - розповідає Ігоне Урдлампілєта з іспанської компанії Soluciones Innovadoras en Ingenieria, один з провідних розробників проекту. По суті, на якомусь одному варіанті конструктори ще не зупинилися: розглядаються три версії, а саме стандартні гвинти, виконані у формі двох циліндрів з невеликим виступами (різьбою), колеса, схожі на гребні колеса пароплавів минулого, і ... гладкі колеса. Вибір трьох типів рушіїв обумовлений специфікою тамтешніх морів, зокрема тим, що астрономам поки важко визначити їх глибину. Якщо місцями вона нагадує мілини земних водоймищ, то гладкі «гребні колеса» будуть рушіями подвійного призначення і дозволять зонду буквально сповзти з мілин без застрявання в морських породах. Майже повністю гладкі «гвинти», хоча і не здатні на таке, проте не зачеплять підводні тверді породи - навіть при самій малій глибині.
Ключові слова: Титан,