Плутон
Плутон – карликова планета Сонячної системи (до серпня 2006 р. - Плутон був дев'ятою планетою). Відкритий у 1930 році. На даний час відомо про існування п’яти супутників Плутона( Харон , Гідра, Нікс, Кербер та Стікс), найбільший - Харон, який досить великого розміру в порівнянні із самою планетою, тому деякі астрономи вважають систему Плутон - Харон подвійною планетарною системою. Сонячний рік Плутона становить приблизно 250 років. Сонце на його небі світить в 1600 разів слабше, ніж на Землі. Проте, воно освітлює планету як 275 повних Місяців.
Середня віддаленість від Сонця - 5913 млн км.
Мінімальна віддаленість від Сонця - 4425 млн км
Максимальна віддаленість від Сонця - 7375 млн км
Екваторіальний діаметр - 2390 км
Середня швидкість орбітального руху - 4,7 км/с
Період обертання навколо осі - 6 діб 8 год.
Період обертання навколо Сонця - 247,7 років
Відомі супутники - 3
Частина від маси Землі - 0,002
Частина від об'єму Землі - 0,005
Середня щільність - 2,1 г/см3
Середня температура - -230°C
Відхилення осі – 122,5°
Відхилення орбіти стосовно екліптики - 17,15°
ВІДКРИТТЯ ПЛАНЕТИ
У 80-ті роки XIX століття астрономи шукали "Планету -Х", чия орбіта повинна була знаходитися на відстані близько 50-100 а.о. від Сонця й впливати на передбачувані зміни на орбіті Урана, які не можна приписувати лише одному Нептунові.
Персіваль Лоуелл, відомий своїми дослідженнями Марса, присвятив 14 років пошуку "Планети -Х", але йому не вдалося її виявити. Тільки 13 березня 1930 року молодий асистент Флагстафської обсерваторії (заснованої Лоуеллом) Клайд Томбо зміг нарешті оголосити світу новину про відкриття нової планети, що виявилася всього на відстані 6° від передбачуваного Лоуеллом місця. Проте сьогодні зрозуміло, що маленька маса Плутона не може помітно впливати гравітаційно на Уран та Нептун, нерівномірність руху по орбіті цих двох планет зв'язана, імовірно, з неправильними розрахунками.
Нова планета була названа Плутоном, вчесть бога підземного царства мертвих. Ім'я було обрано також у зв'язку з тим, що його перші дві букви відповідали ініціалам Персіваля Лоуелла. Проаналізувавши усі факти, астрономи зрозуміли, що Плутон був сфотографований як мінімум два рази в обсерваторії Лоуелла ще при житті вченого й ще 14 разів в інших обсерваторіях. Уже тоді ці спостереження дозволили досить точно визначити його орбіту.
Супутник Плутона Харон був відкритий в 1978 році, Гідра і Нікс у 2005, Кербер у 2011, Стікс у 2012 роках.
ОРБІТА
Середня відстань Плутона від Сонця становить 5,913 млрд. км, або 39,53 а. о., але через великий ексцентриситет орбіти (0,249), ексцентриситет змінюється від 4,425 до 7,375 млрд. км (29,6—49,3 а. о.). Сонячне світло іде до Плутона близько п'яти годин, відповідно, приблизно стільки ж буде потрібно радіохвилям, щоб долетіти від Землі до космічного апарата, який знаходиться біля Плутона. Орбіта Плутона характерна тим, що частина її перебуває ближче до Сонця, чим орбіта Нептуна. У результаті, інколи Плутон наближається до Сонця ближче, чим восьма планета (це було, наприклад, з 7 лютого 1979 по 10 лютого 1999 р.). При цьому, орбіти Плутона й Нептуна не перетинаються, оскільки орбіта Плутона нахилена до площини екліптики на 17,15°. До того ж, період обертання Плутона дорівнює 247,69 років. За два повних оберти Плутона навколо Сонця, Нептун робить три. У результаті, Плутон і Нептун ніколи не наближаються більше ніж на 17 а. о.
ФІЗИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ
Плутон, має видиму зоряну величину всього 15,3, виглядає як слабка світлова точка навіть у найбільші земні телескопи. У середині 1990-х космічний телескоп Хаббл одержав перші зображення поверхні Плутона, на яких помітно світлі й темні плями. Вісь обертання Плутона нахилена до площини орбіти на 122,5°; таким чином, Плутон, як і Уран, обертається, «лежачи на боці». Діаметр Плутона дорівнює 2274±16 км — приблизно 2/3 діаметра Місяця.
Планета має розріджену атмосферу, щільність і товщина якої сильно варіюється залежно від відстані до Сонця. Атмосфера була відкрита в 1988 р. при проходженні Плутона перед зіркою. Швидше за все, атмосфера існує тільки коли Плутон перебуває у найближчій точці до Сонця, далі атмосферні гази вимерзають. Недавні спостереження показують, що незважаючи на те, що Плутон пройшов перигелій в 1989 р. і віддаляється від Сонця, тиск атмосфери продовжує наростати. Імовірно, процес випаровування замерзлих газів має певну інерцію. Зважаючи на все, атмосферу утворює азот, з домішками діоксиду вуглецю і метану. Тиск атмосфери оцінюється від декількох десятих мікробара до декількох мікробар.
Поверхня Плутона на знімках виглядає злегка червонуватою, можливо, у результаті присутності органічних сполук, що утворилися з азоту, метану й оксиду вуглецю. Її альбедо (відбивна спроможність) змінюється від 0,3 до 0,5. На знімках телескопа ім. Хаббла видні полярні шапки, імовірно, із замерзлого азоту. Більш темні ділянки, швидше за все, покриті метановим інієм, потемнілі під впливом сонячного випромінювання. На планеті також виявлений етан. Чергування світлих і темних ділянок покузує сезонний розподіл інею на поверхні Плутона, хоча частина з них може бути пов'язана з топографічними рисами, наприклад, з кратерами. Ядро планети складається, імовірно, із силікатів, може бути досить великим — з радіусом до 885 км. Це пояснило б досить високу щільність планети — 2,1 г/см3. Маса планети приблизно дорівнює 1,27*1022 кг (0,002 маси Землі). Прискорення вільного падіння на Плутоні — 0,66 м/с2 (6,7 % від земного), друга космічна швидкість на поверхні планети дорівнює 1100 м/с.
Плутон одержує в 1600 разів менше сонячного світла, чим Земля. Температура на поверхні Плутона коливається від 37 до 63 К (-236 -210 °С ), більш теплішими є темні області.
СУПУТНИКИ ПЛУТОНА
В 1978 році був відкритий супутник Плутона - Харон, що перебуває від планети на відстані 19640 км. Харон обертається навколо Плутона за кожні 6,4 доби (період обертання Плутона), що несхоже ні на який інший супутник. Кожні п'ять років відбувається взаємне затемнення між Плутоном і Хароном. Діаметр Харона становить 1205 км, що становить половину діаметра Плутона, а співвідношення мас становить 1:8. Для порівняння, співвідношення мас Місяця і Землі усього 1:81.
У Плутона й Харона істотно різний колір.За даними затемнень складена попередня карта альбедо Плутона. Поверхня Харона, гірше відбиває світло, чим Плутона, вона на 30% темніша . Вважається що Харон, на відміну від Плутона, покритий товстим шаром води, яка заледеніла.
Супутники Плутона, Гідра (S/2005 P1) та Нікс (S/2005 P2), були відкриті в травні 2005 року за допомогою космічного телескопа Хаббл. Вони набагато менші Харона за розмірами, близько 100—150 км. Маса кожного із супутників приблизно в 300 разів менше маси Харона. Гідра розташована на відстані 65 000 км від Плутона, Нікс — приблизно 50 000 км.
Телескопом «Хаббл» у 2011-2012 роках виявлено ще 2 супутника карликової планети. У червні 2011 супутник - S/2011 P1. Йому було присвоєно тимчасове позначення Р4. За попередніми оцінками, діаметр супутника становить від 13 до 34 км. 2 липня 2013 йому дали ім'я Кербер.
11 липня 2012 оголошено про відкриття супутника - Р5 або S/2012 (134340) 1. Діаметр космічного тіла становить від 15 до 24 км. 2 липня 2013 супутник отримав ім'я Стікс.