Масивні зірки, перед перетворенням в чорну діру, спалахують
Тоні Піро з Каліфорнійського технологічного інституту (США) висунув гіпотезу, згідно з якою гравітаційний колапс масивної зірки та перетворення її в чорну діру можна зареєструвати через незвичний процес, який супроводжує такий колапс.
Якщо раніше передбачалося, що більшість чорних дір просто «тихо» виникають на місці колишньої зірки, то нова гіпотеза стверджує, що цьому передує яскравий спалах помираючої зорі.
«У більшості випадків ви не бачите спалаху - ви бачите зникнення», - пояснює учений. Такий сценарій прийнято називати «неновою» (unnovae), за аналогією із надновою. Втім, Тоні Піро відзначає, що все може бути «не так нудно, як ми думаємо».
Стандартна теорія колапсу припускає, що, коли ядро зірки, в якій завершилася термоядерна реакція, стискається під власною вагою, його протони й електрони зливаються в нейтрони. На кілька секунд ядро перетворюється на нейтронну зірку. Це надщільний об'єкт: якби в нього без втрати маси перетворилося наше Сонце, діаметр світила зменшився б з мільйона кілометрів до ... двадцяти. Процес виробляє безліч нейтрино, значна частина яких відлітає в навколишній простір. У сумі втрачається приблизно 10% маси зірки.
Відповідно до теорії Дмитра Надежіна з Інституту теоретичної та експериментальної фізики імені А. І. Алиханова, що була опублікувана ще в 1980 році, швидка втрата значної частини маси означає різке падіння гравітації колапсуючого світила. Навіть якщо зниження відбудеться на ті ж 10%, значна частина зовнішніх шарів зірки, що оточують ядро, різко спрямується в навколишній простір. За розрахунками, швидкість утікаючого зовнішнього шару досягне 1 000 км/с (3,6 млн км/год).
При подібному зриві зовнішніх шарів світила ударна хвиля, досягнувши поверхні зірки, повинна різко і одномоментно нагріти її, викликавши потужний сплеск яскравості. «Це дуже яскравий спалах, і він дасть нам прекрасні можливості для безпосереднього спостереження такої події», - пояснює Тоні Піро.
Втім, на тлі вибуху наднових спалах здасться досить бляклим, хоча, звичайно, його можна буде помітити навіть в сусідній галактиці як в оптичному, так і в ультрафіолетовому діапазоні. Правда, триватиме таке світіння лише від трьох до десяти днів.
За розрахунками Тоні Піро, астрономи повинні реєструвати в середньому по одній такій події в рік. Отже, вже в найближчі роки або вдасться виявити спалахи і супутній їм процес утворення чорних дір у космосі, або поставити під сумнів теорію вченого.
Ключові слова: Чорна діра,