Сонячна система. Її склад та будова - Марс, Земля та ін
 
 
  Головна
  Усі новини
  Космос
    Сонячна система
    Галактики
    НЛО
    Космонавтика
    Інше
  Фото
  Реферати
  Інформація
  Гостьова книга
 
 
 
 
     
 
Марс, вода
 

Бомбардування Місяця

Здавалося б, дослідження кратерів є побічним завданням міжпланетних місій, реалізацію якої можна відкласти на невизначений строк. Насправді ж це не так. Кратери дають можливість астрономам, дізнатися, що ховається в надрах планети чи супутника. Кратери, утворюються на космічних тілах в результаті «зустрічі» з метеоритами або кометами. При ударі назовні викидаються речовини, що знаходяться на значній глибині.

У випадку з Місяцем кратери цікавлять вчених як потенційні джерела води. Внутрішня частина глибоких кратерів не освітлюється Сонцем, тому там завжди дуже холодно, а значить водяний лід може накопичуватися роками.

Підготовка

Centaur та зонд LCROSS наближаються до Місяця

Для того щоб дізнатися, що ж приховано в глибині місячних кратерів, фахівці NASA придумали досить оригінальний спосіб. Інженери вирішили кинути в кратер що-небудь досить важке, щоб внутрішній вміст кратера піднявся назовні. Оскільки гравітація на Місяці менша, ніж на Землі, хмара що утворилася має висіти над кратером досить тривалий час, і її можна як слід вивчити.

Науковці підготували одразу дві "жертви". Одним з апаратів-камікадзе став зонд LCROSS (Lunar Crater Observation and Sensing Satellite - супутник для дослідження і зондування місячних кратерів).

Він був запущений в космос 19 червня 2009 на борту ракети-носія Atlas V. Верхня ступінь ракети під назвою Centaur і стала основним "снарядом", призначеним для бомбардування кратера. LCROSS мав пролетіти крізь утворену хмару пилу і зібрати дані про її склад. Через чотири хвилини після загибелі Centaur, на зонд чекало теж, що й на верхню ступінь. Крім LCROSS, за хмарою пилу мав спостерігати космічний апарат LRO (Lunar Reconnaissance Orbiter - орбітальний розвідувальний місячний зонд), також виведений на орбіту ракетою-носієм Atlas V. Крім того, за самогубством LCROSS і Centaur збиралися стежили телескопи з Землі і навколоземної орбіти.

Маса ступені Centaur становила 2200 кілограмів, а врізатися в Місяць вона повинна була на швидкості дев'ять тисяч кілометрів на годину (2,5 кілометра на секунду). Вибух потужністю близько півтори тонни в тротиловому еквіваленті повинен був викинути з кратера 350 тонн пилу. Учені розрахували, що діаметр воронки, що утворилася після падіння ступені, складе близько 20 метрів.

Дата бомбардування Місяця була призначена на дев'яте жовтня. Первинною метою дослідників був кратер Кебеус-А (Cabeus A). Проте в кінці вересня NASA змінила місце падіння зонда на сусідній кратер під назвою Кебеус (Cabeus). Він здався фахівцям більш перспективним з кількох причин. По-перше, Кебеус значно глибший за свого сусіда, а значить, у ньому могло зібратися більше льоду. По-друге, спостереження кількох орбітальних зондів вказали, що всередині Кебеуса міститься значно більше водню, ніж у Кебеусі-А. Водень входить до складу молекули води і вважається непрямою ознакою, що вказує на наявність самої H2O.

9 жовтня

У призначений день незадовго до історичного моменту на NASA TV почалася пряма трансляція. Глядачам показували зняті LCROSS панорами Місяця, центр управління польотами та комп'ютерні моделі зонда. У міру наближення до поверхні супутника стало видно кратер Кебеус. Останні кілька хвилин перед падінням зображення кратера поступово збільшувалася, потім у момент, коли Centaur повинен був врізатися в поверхню Місяця, екран раптово став білим. Наступні кадри показували те, що відбувалося "очима" спектрометрів LCROSS. Ще через кілька хвилин зображення стало рівномірно сірим.

Зіткнення ступені Centaur з поверхнею земного супутника відбулося 14:31 за київським часом. Зонд LCROSS розбився об Місяць в 14:34. Що саме сталося в районі кратера Кебеус, стане більш-менш зрозуміло через кілька днів, коли вчені закінчать попередню обробку даних.

Відеоматеріали та дані комп’ютерного моделювання представленні НАСА

  Розміщено: 9.10.2009