Сонячна система. Її склад та будова - Марс, Земля та ін
 
 
  Головна
  Усі новини
  Космос
    Сонячна система
    Галактики
    НЛО
    Космонавтика
    Інше
  Фото
  Реферати
  Інформація
  Гостьова книга

 

 
 
 
 
     
 
Міжзоряні подорожі ... реальність
 

Міжзоряні подорожі ... реальність

Група австралійських учених поставила під сумнів одну з непорушних істин, на якій, власне, тримається вся сучасна фізика. На думку австралійського ученого Пола Дейвіса і його команди, швидкість світла  величина зовсім не постійна.

Швидкість світла дійсно може змінюватися залежно від щільності середовища, в якому це світло розповсюджується. Відкриття австралійських дослідників полягає в наступному: цілком можливо, що мільярди років назад в перші миті після гіпотетичного Великого Вибуху швидкість світла взагалі була нескінченною і лише потім виявила тенденцію до поступового уповільнення.

Пол Дейвіс відомий учений, що займається теоретичною фізикою в Сіднеї прийшов до такого висновку, ґрунтуючись на даних, отриманих в ході спостережень за світловим потоком квазара, розташованого на відстані дванадцяти мільярдів світлових років від Сонячної системи. Як виявилось, за час своєї довгої подорожі, світловий потік увібрав у себе фотони "не зовсім того типу", що чекали дослідники.

За словами Дейвіса, структура атомів в світловому потоці дослідженого квазара трохи відрізнялася від структури атомів, присутніх у тілі людини. Тобто, слід припустити одне з двох: або за минулі дванадцять мільярдів років відбулася зміна заряду електронів, або змінилася швидкість світла.

Як і один так і другий висновок, суперечать теорії відносності Ейнштейна, оскільки константні величини швидкості світла та електронного заряду є фундаментальними законами фізики. Вся будівля сучасної науки дала добре помітну тріщину...

Як і слід було чекати, австралієць украй обережно підійшов до вирішення проблеми і вирішив залишити в живих хоч би одну священну корову. Прийнявши за аксіому другий закон термодинаміки, що свідчить, що енергія нікуди не зникає і з нізвідки не з'являється, Дейвіс прийшов до висновку, що, принаймні, принцип збереження заряду електрона можна (поки) залишити в силі. Таким чином, вийшло, що швидкість світла змінюється у часі, в бік її зниження.

Можна тільки здогадуватися, наскільки важко далося йому це рішення. Як виразився із цього приводу сам Дейвіс, "коли рушиться один з наріжних каменів фізики, важко зробити вибір, що можна залишити, а що віддати забуттю".

Дійсно, будучи не просто пасивним спостерігачем, а активним учасником зміни парадигми у фізиці, Дейвісу довелося самому вибирати для себе нові аксіоми і постулати.

Звичайно, поки що рано робити остаточні висновки. Тим більше що результати досліджень, викладені у сенсаційній публікації в журналі Nature, можуть виявитися наслідком неправильних вимірювань або ж їх неправильною інтерпретацією.

Проте, якщо дозволити собі небагато пофантазувати, то можна припустити, що світловий бар'єр Ейнштейна  такий же міф, як і уявлення стародавніх людей про плоску Землю, що знаходиться на трьох китах.

І одного прекрасного дня багаторічна мрія письменників-фантастів та численних прихильників цього жанру,  міжзоряні подорожі з надсвітловою швидкістю  стануть реальністю.

 
Метеор, Земля